ькування у школі: як вирішити проблему системно

Які причини цькування дітей у школі, як батьки та вчителі можуть запобігти такій ситуації або допомогти владнати її, і як системно вирішити проблему булінгу.

Передает:life.pravda.com.ua

Журналістку Мирославу Ільтьо у дитинстві цькували.

Росла у селі на Волині й до завершення місцевої школи почувалася "білою вороною", терпіла знущання однокласників.

– У селі, де кожен знає сім'ю дитини, з кимось у приязних стосунках, з кимось в родинних, а з іншими – в якихось міжусобицях – у таких умовах важко бути просто дитиною, адже ти чиясь дочка, – розповідає вона. –

Зі мною було так, бо батько родом з Закарпаття і на Волині ніяк інакше, ніж гуцул, не звався. З молодшої школи й до старших класів я була гуцулкою. Це щось на кшталт іншого сорту людей.

Мирослава каже, що зараз це звучить смішно, але в той час почувала себе інакшою.

Вирішити проблему з допомогою дорослих було складно, бо глузування вважали чимось звичним: радили "не звертати увагу" та "не провокувати".

– Бути психологом довелося самій собі, бо такого спеціаліста в моїй школі просто не було, – додає вона.

Завершилася історія цькування із завершенням 9-го класу школи у рідному селі й продовженням навчання у сусідньому.

ПРИЧИНА БУЛІНГУ – У ВИХОВАННІ НЕТОЛЕРАНТНОСТІ

Булінг (цькування), як 2014 року сформулювали американські Центр контролю і профілактики захворювань (CDC) та Департамент освіти – небажана агресивна поведінка, яка повторюється або може повторитися, і в якій нерівне співвідношення сил агресора та жертви.

За визначенням Центру, є два способи булінгу – прямий (у присутності "цільової групи") та непрямий (наприклад, поширення чуток), а також чотири його типи: фізичний, вербальний, реляційний (наприклад, спроби завдати шкоди репутації чи стосункам), пошкодження майна.

Місце, контекст булінгу, як пояснюють американські експерти, можуть бути найрізноманітнішими, в тому числі він можливий і в онлайні.

За словами гештальт-терапевтки, викладачки кафедри реабілітаційної психології та психосоматики НПУ ім. М. Драгоманова Оксани Сідун, до подібних ситуацій призводить виховання нетолерантності.

– Самі батьки показують дітям, що вони нетолерантні до будь-кого з якимись особливостями чи потребами. І нетолерантність батьків унаслідується дітьми, – пояснює вона. – 

Але діти, оскільки вони менш співчутливі за своєю натурою, проявляють нетолерантність у більш агресивній, ворожій формі.

А цькувати можуть за будь-що: "ти в окулярах", "ти білявка", "ти товстий", "ти худа", "в тебе смішне прізвище" чи ще щось.

Психолог пояснює, що в булінгу є три ролі: агресор, жертва і спостерігачі.

Найчастіше за допомогою звертаються саме спостерігачі, адже лякаються, що теж можуть стати жертвами.

Вони розповідають про ситуацію батькам, а ті вже можуть включитися і вирішувати проблему на рівні школи.

Самі вчителі можуть виявитися неготовими, щоб запобігти або допомогти ефективно вирішити проблему.

За словами Ільтьо, в її школі вчителям бракувало таких знань:

– Спілкування, вміння слухати і роз'яснення відмінностей у точках зору – основа здорових стосунків.

У моєму випадку досвіду в будь-якого вчителя було замало, щоби зрозуміти, як та чи інша поведінка характеризує психологічний стан дитини.

А почитати чи пройти якийсь курс, не кажу вже про академічну освіту, де була б відведена належна увага темі виявленню конфлікту в середовищі учнів та рішенням – цього не було.

Крім батьків, на агресивну поведінку дітей впливають і вчителі, додає психолог:

– Вони мають поважати учнів і показувати приклад поваги один до одного та до дитини. Вчителі часто можуть займати авторитарну позицію щодо учнів, а це також може бути причиною розвитку цькування.

Щоби цькування не траплялося, вона радить дорослим учити дітей співчувати одне одному.

– Якщо ж конфлікт стався, його не треба замовчувати: збиратися учасникам і обговорювати усі ролі, що трапилося, як таке явище відбулося…, – пояснює Сідун.

ЩО МОЖНА ВДІЯТИ З ЦЬКУВАННЯМ У ШКОЛАХ

Проблема булінгу поширена серед дітей та підлітків по всьому світу.

Посилаючись на дані, зібрані дослідницькими мережами HbSCта GSHS у 106 країнах світу, у 2014 році Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) опублікував звіт.

Там йшлося про те, що підлітки 13-15 років зіштовхувалися з цькуванням по-різному: від 7% дітей у Таджикистані до 74% у Самоа.

За цим дослідженням, у розвинених країнах найменше булінгу серед 13-15 річних в Італії (9%), а найбільше – у Латвії (52%).

В Україні з цькуванням зіштовхувалися 67% дітей 11-17 років, такі дані дослідження ЮНІСЕФ 2017 року,

При цьому 48% з них нікому не розповідали про ці випадки, а 24% – стали жертвами цькування.

Національний центр освітньої статистики США у 2016 році у своєму звіті зафіксував, що кожного п’ятого (20,8%) американського школяра цькували.

Першими кроками до її створення вона називає масову публічну кампанію (покликану змінювати нинішню культуру школи), навчання вчителів та шкільних психологів.

Неурядові організації тим часом уже зробили перші кроки у боротьбі з булінгом.

Щоб звернути увагу на можливі наслідки цього явища та що можна вдіяти, аби йому запобігти, ЮНІСЕФ у 2017 році почав інформаційну кампанію проти цькування.

Ще один проект започаткувала ГО "Студена". Команда розробила онлайн-курс для вчителів початкових класів "Недискримінаційний підхід в навчанні".

Він стане доступним у липні цього року, триватиме 7 тижнів і торкатиметься, з-поміж іншого, тем прав людини, дискримінації, толерантності, гендерночутливого підходу, цькування на підставі інакшості.

Серед викладачів – експерти з питань прав людини, недискримінації, гендерних питань, критичного мислення.

За словами ініціаторки проекту, голови ГО "Студена" Анастасії Мельниченко, після проведення опитування вчителів щодо бажаних для висвітлення у курсі тем, команда побачила, наскільки важлива проблема цькування для вчителів.

– Найбільш затребуваною темою курсу, як виявилося, стала практична інформація, як протидіяти цькуванню, що, власне, робити, – каже вона. – Це те, з чим вони стикаються щодня у роботі.

Тому в рамках курсу ми розглядаємо, які бувають види булінгу, як цькування призводить до насильства та прихованої дискримінації інакших дітей, які наслідки можуть виникнути у майбутньому, які дії можуть оперативно зробити вчителі та як може вести профілактичну роботу з батьками та дітьми.

У березні організація представила свій проект онлайн-посібника на спільнокошті, і задовго до завершення кампанії зібрала необхідну суму.