Куди зникають використані батарейки і чому їм не місце на сміттєзвалищі

Чи знаєте ви, куди потрапляють використані батарейки від вашого пульта чи годинника?

Передает: pravda.com.ua

У кращому разі – до спецбоксів, встановлених ентузіастами у під’їздах, магазинах та закладах харчування.

Потім вони роками лежать на складах.

Чому? В Україні їх не утилізують і держпрограми з їх переробки за кордоном нема.

Є гірший варіант – батарейки відправляють на сміттєзвалище разом з іншими побутовими відходами.

Чим це загрожує людям, чому до батарейок не варто ставитись байдуже та як ентузіасти змогли створити найбільшу волонтерську мережу зі збору батарейок в Україні, дізнавалась "УП.Життя".

ЧОМУ ВИКОРИСТАНІ БАТАРЕЙКИ НЕ МОЖНА ВЕЗТИ НА СМІТТЄЗВАЛИЩЕ

Кадмій, свинець і ртуть з батарейок просочуються разом з водою в ґрунтові води. Звідти шкідливі для організму речовини потрапляють в рослини і тварин, згодом – на наш стіл.

Безконтрольне викидання батарейок під Одесою, 2017. Джерело: Культометр

– Рослини із водою "вбудовують" важкі метали як цеглинки у свої стебла, листя та гілки. Якщо ці рослини з’їсть корова, то метали "помандрують" у молоко.

Врешті-решт, людина важкі метали або вип’є або з’їсть. Важкі метали накопичуватись в організмі людини. Цей процес триває роками доти не набереться критична маса для того, щоб нанести удар по здоров’ю.

Наприклад, свинець впливає на нервову та імунну систему, а кадмій на підшлункову залозу та печінку.

ЧИ МОЖНА ПЕРЕРОБИТИ БАТАРЕЙКИ В УКРАЇНІ

За словами міністра екології Остапа Семерака, в Україні немає жодного підприємства, яке належно може утилізувати та переробляти батарейки.

Цільової держпрограми по збору батарейок теж немає. Ними займаються здебільшого еко-активісти та соціально відповідальний бізнес.

Найбільшою організацією зі збору батарейок в Україні є "Батарейки, здавайтеся!" – 1500 пунктів прийому.

Команда проекту "Батарейки, здавайтеся!"

Їхні бокси можна побачити у найбільших торгових мережах, офісах компаній, школах та багатоквартирних будинках.

ВБИВСТВО ЕКО-АКТИВІСТА

З 2011 року Люба влаштовувала в Дніпрі еко-події разом з друзями-айтішниками, Льошею Мальованим та Микитою-Августом Якименком.

Люба Колосовська

Тоді ж познайомилася з екологом Володимиром Гончаренком, який займався розслідуваннями щодо небезпечних відходів:

– Для цього він заснував свою лабораторію, розповідав, наприклад, про свинець на дитячих майданчиках, який призводить до проблем у дітей з нервовою системою, і як наслідок — гіперактивності і так далі. Мене це дуже зачепило, – каже дівчина.

У 2012 році Гончаренка вбили. Його вбивство пов’язують з професійною діяльністю.

За 4 дні до смерті він дав прес-конференцію про складування у Кривому Розі токсичного металобрухту, що транспортували та зберігали у місті з порушеннями законодавства.

Для Люби вбивство еколога "стало останньою краплею".

Друзі створили ініціативну групу і влаштовували соціальні акції, аби привернути увагу до його вбивства і розслідування, яким він займався.

Похорон Гончаренка. Фото: фонд "Демократичні ініціативи"

Ініціатива провалилася – кримінальну справу закрили, металобрухт прибрали.

Та ентузіасти свою справу продовжували.

Тоді ж львівський завод "Аргентум" заявив, що збиратиме батарейки і перероблятиме за свій кошт.

Ініціатори еко-руху втішилися, зробили дизайн, почали кампанію, як встановити пункти збору батарейок в офісі, і шукали однодумців у "ВКонтакті".

ТОННА БАТАРЕЙОК НА МІСЯЦЬ

Спочатку активістам здавали по 5-10 кілограмів батарейок на місяць.

Через 6 років приносять уже 1 тонну на місяць.

Спершу Люба зберігала принесені батарейки в офісі компанії, де раніше працювала.

– Там був наш перевалочний пункт. Проект почав рости, як на грибах. Люди писали із різних міст та областей. Вони почали відкривати у своїх регіонах пункти.

Коли батарейок накопичилось забагато, їх почали зберігати в гаражі знайомого велосипедиста.

Поступово у кожному обласному центрі з’явився свій координатор.

ЯК ЗБИРАЮТЬ БАТАРЕЙКИ

Люди відкривають пункти в школі, офісі, під’їзді.

Коли батарейки накопичуються, їх привозять на перевалочний пункт: це переважно обласні центри, але є й у інших містах області.

Далі координатор домовляється про доставку батарейок на центральні склади – у Києві та Дніпрі. Там наразі 50 тонн.

– В нас постійно проблема з тарою – спецтара дуже дорога.

Зараз ми пересипали батарейки в класні бочки від монет Нацбанку України, – розповідає Люба.

ПЕРЕЛОМНІ МОМЕНТИ

Згодом в організації трапилось два переломні моменти:

Спершу завод "Аргентум" сказав, що переробка збиткова і приймати батарейки не буде.

– З'ясувалось, що на заводі з батарейками просто експериментували, щоб зрозуміти, чи можна зробити переробку прибутковою.

Ми тоді були наївні і не розуміли, що батарейки бувають восьми типів – і кожен потребує окремого обладнання і заводу. У 2015 році ми перестали відправляти туди батарейки.

В "Аргентумі" "УП Життя" розповіли, що у вересні 2011 року на заводі запустили дослідну дільницю, де переробляли сольові та лужні батарейки.

Але через економічну недоцільність переробку зупинили два роки тому.

Волонтерський збір батарейок проекту "Батарейки, здавайтеся!"

– Переробка батарейок збиткова, у всьому світі вона дофінансовується.

Ми плануємо і далі переробляти батарейки, але коли це буде, не можу сказати. Переробка зупинена, але збір батарейок продовжується. Вони лежать посортовані на складі і під наглядом, – каже заступник директора ДП "Аргентум" Тарас Когут.

ЗВІДКИ "БАТАРЕЙКИ" БЕРУТЬ КОШТИ

Другим переломним моментом проекту стала перезавантаженість: постійно дзеленчав телефон, потрібен був координатор логістики, Любині друзі, з якими вона створила проект, повернулись в ІТ.

– У мене стався нервовий зрив. Потрібно було терміново щось робити, інакше справу довелося б закрити, – розповідає засновниця.

Тому у 2015 році "Батарейки, здавайтеся" запустив спільнокошт і зібрав 200 тисяч гривень – за них найняли перших співробітників.

До цього проект два роки існував за гроші засновників.

– Стало зрозуміло, що фінансування від людей, а не за кошти грантів та спонсорів – правильно для громадської організації.

Потім з таким сильним фронтом добре йти кудись у міністерство чи Верховну Раду і лобіювати якісь реформи, бо за тобою стоять люди, які тебе підтримують. І ти уже не один, як Гончаренко. Ми досі так фінансуємось, – каже Люба.

Нині у команді  "Батарейки, здавайтеся!" разом з бухгалтером – п’ятеро людей.

Собівартість проекту виросла до 100 тисяч гривень на місяць – сюди входить логістика батарейок і зарплати.

– В майбутньому хочемо найняти людей, які займатимуться державною реформою, але поки що критично бракує коштів. Часто фінансово допомагають айтішники. Якось IT-компанія перерахувала нам 30 тисяч гривень. За них ми купили бочки для зберігання батарейок, – каже Люба.

СКІЛЬКИ В УКРАЇНІ БАТАРЕЙОК

Зараз в Україні збирають на переробку 1% від усіх батарейок, каже Люба:

– За білою статистикою, ввозять 3250 тонн батарейок на рік. Якщо говорити про чорний ринок, то до числа офіційно ввезених слід додати ще 50-100%.

Найшкідливіші – ртутні батарейки, нікель-кадмієві акумулятори (містять кадмій) та цинкові батарейки із вмістом свинцю.

У них це написано на упаковці – свинець. Такі батарейки шкідливі, бо містять важкі метали.

Виробники поступово прибирають їх зі складу, але решта компонентів батарейок все одно токсичні при потраплянні у землю.

ЯКА ЩЕ КОРИСТЬ ВІД ПЕРЕРОБКИ БАТАРЕЙОК

Після переробки до 98% добутих з батарейок складових можна використати знову.

– Коли збираємо батарейки, мова йде й про збереження природних ресурсів. Щоб добути марганець і цинк для виробництва нової батарейки, треба створити купу курганів мертвої землі, копаючи місця, де їх видобувають. Якщо під час переробки їх добудуть з використаних батарейок – екологічний слід буде меншим, – каже дівчина.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ В ЄВРОПІ

У Європі за переробку батарейок відповідають виробники та імпортери, розповідає Люба.

Вони перераховують частину прибутків з продажу організації розширеної відповідальності виробників.

Це означає, що виробники відповідають за збір та утилізацію своєї продукції.

– Держава не бере гроші за утилізацію сміття – це корупційна, неефективна схема. Роль держави – проконтролювати ці організації, щоб вони зібрали, наприклад, 5% свого імпорту та переробили.

Якщо компанії цього не зроблять – їм заборонять продаватись на ринку і можуть оштрафувати, – пояснює еко-активістка.

"Батарейки, здавайтеся!" намагаються запровадити в Україні європейську схему, де виробники або імпортери батарейок платять певний відсоток залежно від своєї частки на ринку.

В Україні це складно зробити, додає Люба, бо наразі немає даних, яка у кого частка.

Учасники проекту також спільно з Мінрегіоном та Мінекології разом з експертами з ЄС долучилися до створення законопроекту "Про батарейки, батареї та акумулятори".

– Нам пощастило, що подарували з Європи правильний законопроект. Закон –тільки перший крок, але це не означає, що після його ухвалення у нас з’явилась система збору й переробки батарейок.

Він має диктувати, скільки %  має зібрати той чи інший імпортер, але для цього потрібно створити інформаційну систему, скільки в Україну ввезли, скільки треба переробити, які органи будуть це контролювати – на це піде кілька років.

ЯК ПОЄДНАТИ ФОТО НЮ І ВИКОРИСТАНІ БАТАРЕЙКИ

– В Україні батарейки не виробляють –  їх імпортують. Тому ми пішли до імпортерів й пропонували інвестувати частину коштів від прибутку в утилізацію батарейок, – пояснює Люба.

Щоб привернути увагу до проблеми, еко-активістки у 2016 році фотографувалися оголеними на фоні використаних батарейок.

Після такої фотосесії деякі імпортери самі вийшли на зв’язок.

– Десь рік тривали наші переговори. Деякі імпортери стали в позу, що будуть діяти лише, коли буде закон. Але знайшлись ті, які разом з нами готові робити щось зараз.

Імпортери, переговори, червень 2018

КІЛЬКА КОПІЙОК ЗА 1 БАТАРЕЙКУ

Наразі будувати в Україні компанію з переробки батарейок не вигідно – найперше через те, що замало батарейок для переробки. Для інвесторів важлива рентабельність.

– Тому спочатку відправлятимемо батарейки у Європу, де є досвід і готові рішення, а потім, коли будуть великі об’єми зібраних батарейок і дотації від держави – на ринку знайдуться гравці, – аргументує Люба.

Найкращим варіантом для утилізації батарейок в організації вважають німецький завод Redux.

Щоб утилізувати 50 тонн зібраних батарейок, за підрахунками активістів, потрібно близько 1 мільйона гривень.

Тобто одна батарейка коштуватиме кілька копійок.

– Це найкраща пропозиція, яку ми знайшли у Європі. Переробка там коштує 350 євро за тонну. З упакуванням, та перевезенням виходить 750 євро за тонну. На заводі в Росії переробка батарейок коштує 500 доларів за тону.

Навіть якщо активісти зберуть потрібну суму, потрібно щонайменше ще 9 місяців, щоб оформити процедуру перевезення батарейок за кордон:

– Ми були такі ж наївні, як і всі – збирали, а що далі – невідомо.

Переробка батарейок дорога – за неї треба платити заводу. Він не заробляє на цьому гроші.

Батарейки з часом течуть. Коли в них зруйнується оболонка, переробити їх та дістати той же марганець чи цинк буде неможливо.

Також їх не можна буде відсортувати. Тому час для нас дуже важливий.